УДК 37.016:003−028.31(=111)

Аліна Савченко

Чернігівський національний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка

кандидат педагогічних наук,доцентАндронік Н.П.

КОГНІТИВНИЙ ПІДХІД ЯК ОСНОВА ДЛЯ УДОСКОНАЛЕННЯ АНГЛОМОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У ЧИТАННІ В УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

Процес навчання іноземної мови (ІМ) учнів основної загальноосвітньої школи протягом останніх десятиліть є об’єктом пильної уваги дослідників. В даний час цей процес набуває особливого значення у зв’язку з тим, що підвищення якості мовленнєвої підготовки є одним із завдань навчання і виховання всебічно розвиненої особистості. Значне місце у вивченні ІМ відводиться умінню вільно читати іншомовну літературу з метою отримання різноманітної інформації. Отримання інформації у процесі читання пов’язане з умінням читача декодувати нові символи, здійснювати операції структурування і переструктурування тексту, визначати його концепт.

Хоча проблема читання і не нова у психолого-педагогічній науці, однак невирішеними залишаються багато питань, передусім пов’язаних з індивідуальними особливостями читача, їх впливом на ефективність сприймання та розуміння тексту, зокрема, це стосується такої важливої індивідуально-психологічної характеристики, як когнітивний стиль, який є основою удосконалення англомовної компетенції у читанні на основі когнітивного підходу в учнів основної школи [7, c. 130; 6, c. 33-34].

Проблемі читання присвячені наукові праці І.А. Зимньої, З.І. Кличнікової, О.О. Леонтьєва, М.В. Ляховицького, С.К. Фоломкіної та ін., які розглядають читання, перш за все як засіб отримання інформації. Виходячи з цього, підхід до удосконалення англомовної компетенції у читанні в учнів основної школи базується на засвоєннічитачем текстової інформації. Розглядаючи читання як процес, який складається із ланцюга тісно взаємопов’язаних когнітивних операцій, дослідники, виділяють такі його характеристики, як діалогічність процесу читання, двоякість роботи думки читача будь-якого тексту, в тому числі й іншомовного, важливість прогнозування подальшого розвитку змісту, роль швидкості читання, які й забезпечують ефективність розуміння тексту [4, с. 91].

Ефективність удосконалення англомовної компетенції у читанні в учнів основної школи безпосередньо залежить від доцільно обраного підходу до навчання. Оскільки підхід є компонентом системи навчання мови, то він виступає в якості загальної методологічної основи навчання, характеризуючи існуючі точки зору щодо предмету навчання (мови) і можливості оволодіння нею в процесі навчання  [10, с. 95].

Одним із підходів до навчання є пізнавальний (когнітивний) підхід. Він являє собою свідоме оволодіння мовою в послідовності від знань у вигляді правил та інструкцій до мовленнєвих навичок і вмінь на основі засвоєних знань [10, с.96].

Когнітивний підхід до навчання (англ. cognition – знання, пізнання) – виник, як реакція на прямий підхід з його установкою на інтуїтивне оволодіння мовою і передбачає усвідомлення, розуміння учнями одиниць мови і формування здатності пояснювати вибір і вживання таких одиниць в процесі спілкування [1, с. 196-197; 10, с. 98].

Когнітивний підхід до навчання реалізується в тому випадку, коли учень є активним учасником процесу навчання, а не об’єктом навчальної діяльності вчителя. Таким чином, саме когнітивний підхід у навчанні робить комунікативну методику більш динамічною і надає новий імпульс для поновлення методичної думки. Розглядаючи питання когнітивного підходу, перш за все, потрібно зазначити, що когнітивна психологія має вагомий вплив, оскільки саме вона доводить, що сприймати інформацію легше, якщо учень уявляє, що саме він буде вивчати [2, с. 17].

Відтак, представниками когнітивної психології проводились дослідження в галузі пізнавальних процесів: сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, уяви. Однією із центральних проблем цього напряму є питання про організацію знань в пам’яті суб’єкта, у тому числі про співвідношення вербальних і образних компонентів в процесі запам’ятовування і мислення, а також дослідження індивідуальних відмінностей особистостей [1, с. 88]. Ці відмінності процесів індивіда втілюються в когнітивних стилях.

Когнітивний стиль (від грец. stylos – стрижень для письма) – це, по-перше, стійкі індивідуальні особливості пізнавальних процесів суб’єкта, що виражаються у пізнавальних стратегіях, які ним використовуються. По-друге, це сукупність особистих пізнавальних настанов або видів контролю, встановлених набором спеціально підібраних тестів [1, с. 89].

Всі дії та операції, що виконуються учнями з метою отримання, збереження в пам’яті і застосування накопиченої інформації утворюють навчальні стратегії (англ. learning strategies), які залежать від психологічних особливостей і якостей особистості кожного учня [1, с. 301].

На думку Р. Оксфорд, навчальні стратегії – це способи поведінки і мислення, які впливають на процес переробки інформації суб’єктом навчання [9, с. 237]. 

Навчальні стратегії розглядаються як саморегулятивні засоби, спрямовані на досягнення і розвиток комунікативних здібностей [12, с. 18]. Вони передбачають: сконцентрованість на окремих аспектах нової інформації; аналіз і моніторинг інформації під час вивчення ІМ; структуризацію та детальне опрацювання нової інформації; оцінювання досягнень після завершення навчання або як спосіб заспокоїти себе, переконання в тому, що навчання буде успішним [10, с. 43].

Когнітивний підхід в своїх роботах розвиває С.Ф. Шатілов. Він запропонував комунікативно-когнітивну та культурно-країнознавчу концепцію викладання ІМ. На думку С.Ф. Шатілова та його послідовників, когнітивно-комунікативне навчання ІМ дає змогу найбільш повно реалізувати освітньо-виховний потенціал предмета. Інтерес до комунікативно-когнітивного навчання ІМ поступово зростає, оскільки когнітивний підхід тісно пов’язаний із комунікативним[7].

До найбільш вагомих принципів комунікативно-когнітивного підходу належать: принцип цілісного сприйняття інформації, принцип взаємопов’язаного навчання видів мовленнєвої діяльності, принцип системності [2, с. 17].

Основним методичним принципом під час навчання вважається принцип цілісного сприйняття інформації. Когнітивна психологія доводить, що сприймати інформацію легше, якщо учень уявляє, що саме він буде вивчати.

Під час роботи над текстом за комунікативно-когнітивним підходом, аналіз тексту починається з ознайомлення з текстом у цілому і спрямований на виявлення його макроструктури. Після того, як складена текстова матриця, починається робота з його лексико-граматичними одиницями, що спонукає учнів до мовної здогадки на основі контексту [2, с. 17].

Принцип системності відображає два аспекти: системність когнітивних процесів – запам’ятовування і забування та системність методичну, яка стосується процесу навчання. Спочатку визначається кінцевий продукт (мета), а потім завдання, які приведуть до кінцевого результату.

Принцип взаємопов’язаного навчання видів мовленнєвої діяльності враховує спільні психологічні механізми, спирається на використання максимуму відповідних аналізаторів учнів для досягнення належного рівня сформованості навичок вивчаючого читання [2, с. 18].

Отже, когнітивний підхід (англ. cognitive approach) – це підхід до навчання, заснований на положеннях когнітивної психології, що передбачає в процесі удосконалення англомовної компетенції у читанні в учнів основної школи опору на принцип свідомості, урахування різноманітних когнітивних стилів, характерних для учнів конкретної навчальної групи, і навчальних стратегій, якими вони при цьому користуються.

Наступним кроком у нашому дослідженні є розробка комплексу вправ для удосконалення англомовної компетенції у читанні на основі когнітивного підходу в учнів основної школи.

Savchenko A.

Cognitive approach as the basis for improvement of English-speaking competence in reading to the basic schoolpupils

In the article we define and put emphasis on the importance of cognitive approach while impoving English-speaking competence in readingto the basic school pupils. The significance of such terms for cognitive approach as «cognitive style» and «learning strategies» is proved of.

Key words: cognitive approach, English-speaking competence, cognitive style, learning strategies.

Література:

1. Азимов Э.Г.,Щукин А.Н. Словарьметодическихтерминов и понятий (теория и практика обученияязыкам) / Э.Г. Азимов,А.Н. Щукин. — М.: ИКАР, 2009. — 448 с.

2. Ковриго С.Б. Комунікативно-когнітивний підхід у навчанні англійської мови / С.Б. Ковриго // Англійська мова та література. — 2010. — № 36. — С. 17—23.

3. Левченко Т.І. Мотивація суб’єктав різних видах діяльності: [монографія] / Т.І. Левченко. – Вінниця: Нова Книга, 2011. – 448 с.

4. Маслыко Е.А., Бабинская П.К., Будько А.Ф. Настольная книга преподавателяиностранногоязыка  / Е.А. Маслыко, П.К. Бабинская, А.Ф. Будько. — Минск: Вышэйшая школа,1992.—445с.

5. Петровский А. В.Возрастная и педагогическая пси­хология / А.В. Петровский. – М.: Просвещение, 1979. – 288 с.

6. Семенишин І.Є. Навчальні стратегії у вивченні англійської мови як методична проблема / І.Є. Семенишин // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Сер. Педагогіка / [відповід. ред. Терещук Г.В.].  — Тернопіль, Тернопільський нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка, 2011. — № 2. — С. 153—159.

7. Черпак О. Когнітивно-комунікативний метод навчання іноземної мови у ВНЗ [Електронний ресурс] / О. Черпак. — Режим доступу:

http://confesp.fl.kpi.ua/node/994

8. ЩукинА.Н. Обучениеиностраннымязыкам: теорияипрактика. Учебноепособиедляпреподавателейистудентов / А.Н. Щукин. —М.:Филоматис,2004.—416 с.

9. Edmondson W., House J. EinftihrungindieSprachlehrforschung / W. Edmondson, J. House. — UTB: Francke, 2000. — 369 s.

10.             O’Malley J.M., Chamot A.U. Learning strategies insecondlanguageacquisition / J.M. O’Malley, A.U. Chamot. — Cambridge: CambridgeUniversityPress, 1990. — 340 p.

11.             Oxford R. Language learning strategies andbeyond: A look at strategies in the context of stylos / R. Oxford // —Middlebury, VT: NortheastConferenceon the Teaching of ForeignLanguages, 1990. — P. 35—55. 

12.             Oxford R. Language learning  strategies in a nutshell: Updateand ESL  suggestions / R. Oxford // TESOL Journal. — 1992–1993. — No. 2 (2). — P. 18—22.