УДК: 811.111’42

Маргарита Гребелюк

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Науковий керівник: О.В. Галайбіда, кандидат філологічних наук, доцент

СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНИХ

НАУКОВИХ ТЕКСТІВ

Актуальність питання особливостей наукового стилю обумовлено тим значенням, яке має наука в сучасному житті. Різні аспекти наукових текстів розглянуті вітчизняними та зарубіжними авторами (І. В. Арнольд, В. В. Виноградов, І. Р. Гальперін, Л. Л. Лагутіна, В. О. Мальцева, М. С. Чаковська, О. В. Тeрeхова, П. О. Бєх, Т. О. Тарасова та ін.). Проаналізовано лексичні, морфологічні та синтаксичні особливості наукових текстів. Виділено різновиди наукового стилю: суто науковий, науково-публіцистичний, науково-популярний, науково-навчальний.

Стиль наукового тексту належить до книжного стилю і має такі характеристики: 1) наявність спеціальної термінології; 2) чітка й логічна структура (наукова стаття має такі обов’язкові елементи як вступ, послідовний виклад матеріалу, висновки); 3) максимальна об’єктивність у викладенні матеріалу, прозора аргументація, наведення конкретних фактів; 4) наявність стереотипних і складних синтаксичних структур, що пов’язано із неможливістю безпосереднього контакту зі слухачем, надання переваги іменниковим конструкціям перед дієслівними; 5) наявність різноманітних подвійних сполучників (as… as, both… and, therefore, whether… or), що зумовлено необхідністю встановлення експліцитних зв’язків між окремими фрагментами тексту; 6) подання мови автора від першої особи множини (we), що, з одного боку, підкреслює особливості наукової етики, згідно з якою наука належить спільноті вчених, а з іншого боку – залучає слухачів або читачів до активного аналізу й обговорення визначеної проблеми ("we do”, "we think”); 7) специфічні прийоми вираження експресивності, що можуть мати як імпліцитний, так і експліцитний характер [2, c.125].

У науковому тексті часто наявні риси інших стилів. З художнього стилю науково-популярні тексти запозичили образність, емоційність, діалогічність. Науково-популярні тексти активніше впливають на уяву читача та пробуджують у нього інтерес до розглянутої в тій чи іншій роботі проблеми.

Доволі часто зустрічаються в наукових текстах елементи публіцистичного стилю. Особливо яскраво це виявляється в заголовках та назвах структурних підрозділів наукових статей та монографій, що належать до сфери гуманітарних наук. Наприклад, Т. Карозерс з метою підкреслення невизначеного етапу пострадянських країн вводить поняття "Gray Zone”, й один із підрозділів своєї статті назвав "Into the Gray Zone”. Для наведеного прикладу характерним є намагання експресивно передати зміст структурної частини, що досягається шляхом пропускання дієслова-присудка та використанням словосполучення-новотвору "Gray Zone”. Незважаючи на виражений характер об’єктивності, високий ступінь формалізації та стандартизації, науковий текст не виключає можливостей прояву індивідуальних особливостей авторського стилю.

Особистісний аспект наукового тексту неможливо досліджувати без аналізу займенників, що в ньому вживаються. Для наукового тексту особливе значення має займенник "we” («ми»). У науковій статті вживання цього займенника є традиційним, і в переважній більшості випадків він виступає як непрямий прояв авторського "І” («я»). Безпосереднє вживання займенника "І” в наукових роботах – явище доволі рідкісне. Займенник "І” допускається тільки у вступі або висновках. «Неписані» правила вживання займенників у наукових роботах допускають вживання займенника "І”, якщо автор уже має певний статус і авторитет у наукових колах. У більшості ж випадків сфера використання займенника "І” обмежується усною науковою дискусією або режимом праці «круглого столу», коли автор-доповідач має безпосередньо відповідати на запитання аудиторії. Існує також поняття «педагогічного» "we”, яке лектор може вживати з метою дотримання наукової етики під час усної презентації матеріалу.

О.В. Терехова виділяє два основні аспекти вживання займенника "we”, який завжди має подвійний характер [3, c. 76]. По-перше, це інклюзивне "we”, що відповідає схемі "I+you (singular)”. По-друге, займенник може вживатися в ексклюзивній формі, що відповідає схемам "I+you (plural)”, "I+he / she” або "we+they”.

Окремо необхідно розглянути проблему класифікації наукових текстів. Сьогодні відомим є той факт, що кожен функціональний стиль представлено багатьма жанрами та жанровими різновидами. Пропонуємо дотримуватися такої класифікації англомовних наукових текстів: 1) наукові тексти академічного характеру (монографія, стаття, дисертація, доповідь тощо); 2) наукові тексти навчально-довідникового характеру (підручники, словники, довідники тощо); 3) наукові тексти інформативного та оцінного характеру (інструкція, заявка, рецензія, реферат, анотація тощо).

Отже, сучасний англомовний науковий текст не втрачає своїх характерних ознак, проте набуває окремих елементів, що є запозиченими з інших функціональних стилів. Незважаючи на те, що науковий стиль передбачає формально-логічний виклад інформації, в ньому присутній і особистісний аспект, пов’язаний з індивідуальним стилем автора. Велику роль при цьому відіграють займенники "I” та "we”. Крім займенників, автори наукових робіт мають змогу проявити свою індивідуальність через використання експресивних лінгвістичних засобів, специфічної термінології, використання графічних засобів виразності тощо. Питання класифікації наукових текстів у сучасній науці не має остаточного вирішення, проте доцільно розрізняти наукові тексти академічного, навчально-довідникового та інформативно-оціночного характеру.

Аbstract

The article reviews characteristic features of the scientific style of English, and analyzes the ties of scientific style with other functional styles of English. The author proposes classification of types of scientific texts.

Keywords: linguistics, stylistics, scientific style of speech, functional style.

Список використаної літератури

1. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка (стилистика декодирования): Учеб. пособие / И. В. Арнольд. – 2-е изд. – Л.: Просвещение, 1981. – 259 с.

2. Мальцева В. А. Стилистика английского язика: Учеб. пособие / В.А. Мальцева. – Минск: Вышейш. шк., 1984. – 117 с.

3. Терехова Е. В. Личные местоимения в английской научной литературе (семантика и функционирование) / Е. В. Терехова // Научный и общественно-политический текст: лингвистические и лингводидактические аспекты изучения. – М.: Наука, 1991. – С. 71-81.

4. Carothers T. The end of the transition paradigm / Т. Carothers // Journal of Democracy. – 2002. – №1. – Р. 5 -21.

5. Galperin I. R. Stylistics / I. R. Galperin. – Moscow: Higher School Publishing House, 1971. – P. 319-324.